ku-bo (ku_bo) wrote,
ku-bo
ku_bo

віснику

Вона одна
віталася з цим будинком
як моя мати і її мати
уміла трималти прямою спину
бувала тиха немов гармата
наведена вірно заряджена вчасно
така що вірного слова чекає
і я говорив нехай утікає
подалі звідси бо знав прекрасно
що тут не знайде ні пари ні дому
а я не надто годжуся в коханці
вона розуміла і йшла собі тихо
дорогою до залізничної станції
довіра найлегше зростає з любові
і дещо важливе найлегше казати
від ока до ока бровою до брові
скрипінням одвірку на виході з хати
що віснику можна що віснику треба
вказати дорогу і зникнути миттю
і швидко по тому як зникне за рогом
як вміють лиш діти
забути

23.05.19.
Tags: 2019, вірш, стих
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments