June 9th, 2019

Старик

прокидайся

Я ось тут
день за обрієм
не почався
хмари тисне до суходолу
як портьєру до підвіконня
у червневу грозу світання
від свободи здичавів вітер
просинайся пішли до ліжка
ти заснула на ганку в кріслі
під співоче зоряне небо
біля річки мілкої
назва
їй дісталася випадково
прокидайся як роблять діти
із заплющеними очима
із розплющеною душею
із долонями наче квіти
та запрілим від спеки чубом
спати час вирушати в ліжко
спати час поки сонце літа
переломлює навпіл обрій
скоро рушимо ним до низу
і пірнемо у довгу зиму
най би випірнути
нам знову
щоб червневі короткі ночі
поки сови на полюванні
поки сірих ворон у лісі
підростає нечемна молодь
поки равлик літнього сонця
на травинку угору лізе
пережити життя коротке
варте всього на світі
щастя