Старик

реакция

реакция протекает
с выделением тепла и яркого света
какой это день какая по счету планета
ты в этой сказочной легкой дымке тепла
что я запомню помимо того как дела
что я скажу когда те меня спросят об этом
мой силуэт в свете ламп заберется в ракету
и улетит высоко над землей от тебя
и улетит только дым обовьется змеей
и улетит только звук пролетит над планетой
что он ответит когда его спросят об этом
как ты взлетел выше туч
как ты нас глупый встретил
он им расскажет про химию звезды и ветер
и про реакцию где выделяется свет
из двух людей
так бывает на этой планете
как ее имя мне надо вернуться назад
я не успел наперед насмотреться в глаза
я не успел насмотреться
вот только заметил
Старик

із дурниць

це найдурніші із дурниць
їх вирізняє
з усіх дурниць
що наробили ми раніше
їх повна і уже безпомилкова
не незворотність
радше
необов'язковість
для усіх інши всіх сторонніх
всіх на світі
окрім тих двох
Старик

підлітковість

Ці вогкі ранки
після літніх злив
коли смурний виходиш
дещо злий і совість вогка
як в вагоні постіль
лікуєшся то коньяком
то постом
і постать твоя каже
я один
і вогка пам'ять
довгий плин годин
втрачають марну
необов'язковість
і витоки сивин
вертаються назад
у підлітковість
Старик

міми

Як тобі спиться там
з рештою
з ним чи без нього
без мене
як тобі їсти із кимось
і як тобі дивний іменник
вигин його переможно
пручається в роті
ти йому двічі і тричі
говориш що потім
та він не йде
не лишає тебе наодинці
все зупинилося
тихо стоїть на зупинці
фраза не варто
а поруч із нею ходімо
ми пілігрими
ми в гримі ми чортові міми
справжні обличчя
надійно надовго сховали
світ не загине в облозі
і не від навали
світ захинеться
від тисяч і тисяч і тисяч
людських несправжніх
облич
Старик

не перебільшуй

Що там у нас далі
а що там насправді нині
що чекає нас
переляксність вихідними
у власнім домі
де живеш як овоч три роки в комі
не вилазив би з ліжка і дні і тижні
хто насправді відсутній потрібний
ніжний
хто натомість тут наче кістка в горлі
як усі ці руки що тебе горнуть
десь до себе в ліжко від мене в ліжко
це така насмішка це власне фішка
тим хто налякався із кола вийти
тим хто помирає а як не вийде
хто переживає втрачає гріє
тим хто у розмові змикає вії
і зникає з кухні де тих немає
хто всенебоїться хто сам лякає
хто втрачає втрачене і майбутнє
ось і зморшки кутні уже присутні
видавай що є там на вашім складі
вилітай з гнізда коли на заваді
і погода стане і всі присутні
хто ти власне є
де твоя сутність
і де твоя виучка
вишкіл де твій
покажи як бавитись пістолетом
як не страшно в темряві наодинці
як у чорну ніч один на зупинці
се постанеш
і шпана відійде подалі
рокажи кому оці всі деталі
не забуть як звати тебе на ранок
і тікай із дому як свій сніданок доїси
в присутності всіх тих інших
і не перебільшуй
не перебільшуй
Старик

ключі

твої ключі в загублених ключах
твої чорничні ночі у ночах
загублених навіки
незабутніх
ось люди на хвилину перепутні
ось люди що вибагливо мовчать
насмілились написане почати

ось ті що йдуть невимушено пішки
півміста із ровером у руці
вершки травневі і вогні заввишки
в чотири неба в заспаній ріці
твої ключі що знайдені в ключах
в ночах твої чорничні стиглі ночі
мовчати подано
мовчи мовчи мовча
тиму і я

засни до ранку
дивитися не перешкодіть ніч
на сон чужий на пожиттєву ранку
на пульс у скроні вигини в плечі
на все оце чуже і нез'ясовне
на згублені ключі
зсередини
назовні

Байда

слова

так ніби падаєш чи звідкись чи кудись
так ніби падаєш і руки розкидаєш
навколо все високе ось дивись
навколо день такий як був колись
навколо все таке як вже минуло
а ти один ще досі не минув
ще досі проминаєш не проходиш
і звуки ніби стукають по дну
десь знову у районі стравоходу
тут звичаї всі знають їх давно
їх звичаї прекрасні і жорстокі
бо щойно хтось вдаряється у дно
ти удаєш що власне все одно
ти удаєш що геть не одинокий
і що не розбивається об дно
ніщо важливе саме тут і нині
всі надто добрі всі занадто сильні
занадто вперті надто говіркі
тому усе вдається навпаки
тремтіння рук бо їм цього не можна
тремтіння серця це так само зась
в долонях загубилась затяглась
чи серця лінія чи може знак питання
слова із пісні дарма що останні
слова не викинеш
і дарма що зітреш
Старик

тільки для неї

є такі речі
знаєш тільки для неї
є такі фрази лише для Господа нашого
вояк молодий що копає на захист траншею
стане в ній кашею
хто йому скаже про це
ну то хто йому скаже
хто йому скаже таке
аби він повірив
як він копатиме далі як справді повірить
зорі висітимуть мовчки
як наші борги
як в простирадлі від світла пороблені діри
люди лежатимуть мовчки
їхні мундири
стануть комусь до снаги
далі додай нам завзяття
бо кожному слід
всі ми підемо додому
по перемозі
місто наше встоїть
у запеклій облозі
згинуть лише вороги
Старик

пташка горлиця

геть нічого обов.язкового
геть нічого і геть нічого
поведінкою незразковою
правиш човен ти правиш човен
хвиля горнеться хвиля горнеться
до корми і хмаринка білая
сіра горлиця пташка горлиця
відзеркалюється між хвилями
сяде в дереві сяде в дереві
і співатиме пісню денную
карантином любові знищують
й епідемії
Байда

погоничі

    погоничі
    приручених тварин
    приручені долучені навічно
    мисливський погляд
    гуркіт блискавичний
    не грім але щось схоже на громи
    все раптом гине тільки ми
    в руках шматки вологої ще глини
    і ліпимо на животи на спини
    і в цьому всьому стільки німоти
    і врачування ран чужій людині
    звіряння часу майже погодинні
    світанкова нав'язливість птахів
    дахи чорніші неба і з дахів
    кричать тобі вертайся по обіді
    у роті присмак крові присмак міді
    оксид заліза з глибини віків
    і звичка ця що є чоловіки
    лише із глини і лише з заліза
    важка без ручки замкнена валіза
    невже там усередині книжки