?

Log in

не дивись

Я писатиму книгу а ти не дивись
там зростатимуть діти й зариблять стави
там хмаринка фактурна на носі гори
буде спати до ранку а ти говори
як я знищив твої молодії літа
як я був десь деінде колись на свята
наче дзвоном у церкві небіжчику в путь
як термометр битий і кульками ртуть
так лежатимуть поруч слова і діла
говоритимуть хором що ти не могла
пережити кохання не вбивши усе
наче річка що повінню мертве несе
що убила сама та покинути жаль
як у нору на ранок приходить їжак
притискаючись голками в голки чужі
так у шафі ножі у ночі на ножі
ніби легко лягають та чути у сні
як усе це скрегоче як неголосні
розповзаються звуки по темних місцях
і ти дивишся в шафи оця чи оця
стала витоком болю від зайвих гострот
але власне це доля всіх людських істот
джерелом свого болю вважати когось
щоб між ними не було
щоб не відбулось

потяги до веселощів

сиве чоло попереду скроні сивіють вгору
потяги до веселощів яблук і помідорів
коники розлітаються в трави на крок дитини
тягнуться надто довго мов у піску години
денного каравану через город до хати
солодко спить малеча тихо співає мати

в выходные

Вот этим бы заняться в выходные
курить на нагревшемся сидя песке на леске бычка вынимая у пирса
там где-нибудь сидя у самого края где ржавая цепь вся в ракушках стальная
свисает куда-то к воде вертикально и здесь не имеет как ты персонально
ни груза ни веса ни видимой цели
и чтоб пароходы на рейде и птица по мели вся в белом гуляла вдоль кромки
и не разговор невесомо негромко ни с кем ни о чем в воду камни бросая
и сеть проводов как тетрадка косая вдоль берега тянется за железкой
и профиль привычный по флангам нерезкий других рыбаков и прибойная пена
и молодость капает постепенно из дырки в боку вытекая по грамму
и падает в море как лимфа из раны чтоб вместо тебя с ним навеки остаться
и дым бородою стекает и в пальцах как облако теплится там под всевышним
и тихо уже но отчетливо слышно как сердце со временем прожитым спорит
и тихо и волны и море и море

трехзначные коды

уже друг от друга на мили и годы
но эти простые трехзначные коды
слово жук слово дым слово сон
слово мед слово лед слово дед
слово мел слово цел слово был
всегда открывают главное

Tags:

девушка из луна-парка

Похожа на девушку из луна-парка
в армейских ботинках и нараспашку
как будто ей жарко
но в капюшоне в котором
никакой нет потребности
и ветер все время его раздувает
как шею змеи раздувает опасность
и что-то зловещее
в этом движении и ее взгляде
и в том как легли ее волосы
на левую щеку

Tags:

столбы и провода

давай считать столбы в которых провода
и на воду глядеть и пусть эта вода
нам отражает нас лихих и молодых
пусть ветер бьет в лицо и молодость под дых
бросает кулаком

ты следуешь за ней
где эхо каблуков сжимается у стен
и между огоньков молчит на площадях
в витринах где часы очки и вместе с тем
так холодно гудят рекламные огни
пиджак или пальто стоящие одни
фигура в полутьме без глаз руки и брюк
как память о зиме что мы забудем друг

вода течет смеясь походкою весны
и этого вполне как хищнику блесны
должно на все хватить без всякого труда
в витринах огоньки
столбы и провода

Tags:

а там

а там чекай
сиди чекай чекай
а там мовчи
мовчи не озивайся
і суходолу цей нерівний край
немов рівчак не поперек долай
а йди уздовж
і хвилі розрізняй
за подихом важким за частотою
об’єднаний лиш місцем і метою
один із кимось поруч засинай

тень

на только что нагретом молоке
на молотке что палец разобьет
и на твоей мне машущей руке
на том как округляется живот
на том как содрогается перрон
и эшелон проходит вдоль него
как в доме раньше друга моего
нет никого
на выгретом полуденном песке
виске уже седеющем моем
на этой свежей гробовой доске
что мы сейчас опустим и пойдем
покоится невзрачна тень войны
что кажется напрасно вдалеке

должок

Из милостыни дней что были на двоих
едва ли извлечешь достойное зерно
ныряльщик достает одну из тех монет
что брошены на дно

что больше не твои как временный должок
за ним сюда прийти так хочется спустя
всю эту суету что мы с тобой дружок
устроили шутя

серьезное лицо не признак и не цель
служебное родство как видовой окрас
вода смывает тушь и краску на лице
и все что значит нас

а больше ничего постель и телефон
пустой дверной проем и тускло фонари
и милостыня дней что прожиты вдвоем
вот что ни говори

вся память и печаль и быт и теплота
весь толком эпизод у памяти на дне
ты отпускаешь в ночь соседского кота
идущего за ней

Tags:

дно кімнати

ось воно дно кімнати онде рядно строкате
ми лежимо обидва там унизу на дні
і руки міцно тягнуть як канати
до себе те що звикло в однині
до того все життя перебувати

между трех мостов

между трех мостов где волна идет в камыши
где сидят рыбаки улыбаясь своим мечтам
ветхий лодки остов погибший в прибое кит
по весне на фарватере снова цветут буйки
значит лед ушел и опять пойдут корабли...
продолжая тихий веселый сизифов труд
и сирену заслышав издали к берегам
все бросают и снова гурьбой бегут
дети пыльных дворов и этой простой реки
далеко уезжавшие здесь по весне опять
старой лодки остов погибший в прибое кит
человек пришедший опять у воды стоять

Tags:

компот

и глядя за окно
подумал идиот
глубок ли мой компот
имеет ли он дно

Tags:

префікс без

І осінь у цих краях не має ні меж ні слів
цигарки прогорклий смак і пічки старий заслін
скрипить під рукою вже бо слід протопити дім
під ганок листя летить і тягне в повітрі дим
невидимий ще на тлі тих самих сірих небес
і це відчуття самоти і вічний цей префікс без
без кави без завйвих слів без нових книжок авжеж
без снів безтурботних днів без тебе уже але ж
з тобою ще поряд і ця ніяковість в очах
обійми що затісні і усмішки що мовчать
Попал на видео с российской химической атакой в Сирии. Люди хрипят и задыхаются. Хрипят и задыхаются дети. Не вышло не плакать. Это ужасно. Ужасно, как само бессилие и беззащитность, как желание править, как праведный гнев, призывающий убивать. Все это кончится плохо.


Вспоминая из детства и юности все эти истории о коварных буржуях, которые окружали нас военными базами, обо всех этих марионеточных правительствах, что пускают к себе американские базы и якобы рады чему-то, а сами уже попали в жуткие сети обмана, тепрь вдруг так ясно понял, что все эти базы и эти альянсы на своей территории - единственный шанс для маленьких стран избежать нападения бессмысленного и беспощадного монстра, ненужного самому себе, но желающего загрести все, до чего дотянутся лапы.

Прощайте, иллюзии, я был неправ.

позич

Знов зацвітає клен а значить круговерть зап'ястків і імен зміцнить небесну твердь що кожної весни увірветься ось-ось і в течію піде упевнено лосось і птах що зірве ніч світанком на землі і це просте позич дорослі і малі говорять до небес як в темноту печер родився і помер звільнився і воскрес і усмішка бринить беззахисність цвіте одна коротка мить народжує все те що живить довгий рік дорослих і малих що кажучи позич робитимуть свій вдих

від дна

скидається що хтось тут плаче уві сні стикаєшся з таким що краще не дивись і кучері рясні і все що несвяте і ці прості рядки
все виглядає так що ми давно втекли у жмут свої думок у марево надій і цей повільний плин і власна самота і наш непевний крок
частини одного складного полотна велика карусель і здогадка одна непевним є усе як час йому прийде відштовхуйся від дна

блукати

Блукати
не відчуваючи втоми
тікати від гостей міста й країни
засинати на холоднім піску спираючись спиною на шезлонг поки сонечка покидають схованки і йдуть грітися натовпом на руки і куртку
і коли море холодне обпалює ноги і збиває дихання доходить до ребер забувати минуле
замовкати у тиші і знову рушати у стомлене місто крізь дивні квартали
крізь вулиці людні
й безлюдні двори
де коти і каштани
вже майже запалюють свічку наступного року
і кроки лиш кроки і кроки
і сон на піску попри хвилі

старість

А далі старість
витоки подій щодня все далі
і луна лунає
над плесом в голубіючий воді

вірне тлумачення літа

Вірне тлумачення літа вичавлене спожите
де ізоляторів грона тиснуть на стиглеє жито
і попри всі заборони хочеться жити і жити
так щоб не було нащадкам що про це все розказати
ось тобі кеди крилаті ось твій порожній хрещатик
ось тобі в колір сорочка
їж свій пломбір по шматочку в небо дивися за хмари
ось твої перші стожари
жевріють як її очі
ось вони перші три ночі що ти не спиш до світання
ось твоє перше кохання теплим піском у долоні
ось її щоки солоні вчать тебе чіткості ліній
жовтогарячий і синій ось горизонт проступає
море камінчиком грає біля литок і відчутно
як піднімається ртутне це відчуття величезне
світ геть в очах її щезне і за секунду до краю подумки скажеш я знаю
що ви робили тим літом вичавлені і спожиті
я вас тепер підміняю
так і єднається зграя тим що не кажуть нікому
що тим не менше до скону всі будуть мовчки робити
йти від дороги у жито красти чужу кукурудзу соняшник рвати до хати
думку що все це безглуздо
просто не помічати

лелеки

зима пішла надовго і далеко
на глеки повернулися
лелеки
і світ стає світлішим по хвилині
як пір’я на його тендітній
спині
і гнізда коронують давні башти
людина посміхається
відважно
хоч має лиш бажання і надію
і діє навмання
і розуміє
що все іде від смерті і до смерті
у людській перелітній
круговерті

центр тяжести

и центр тяжести смещен на левый бок и ты мужчина ты смущен и видит бог что засыпая ты не думаешь о ней что ты искал и вдоль песка и там на дне и не нашел в себе ни слов чтоб отвечать ни даже рук ни просто крепкого плеча

Tags:

стрілки

як укриваються зморшками її долоні
як очі зранку знову і знову червоні
як ноги на ніч гудять у цих важких черевиках
і як ці двоє один уже до одного звикли
що просинаються разом і розуміють з півслова
що запальничка із газом є ключ до дії і слова
що руки прагнуть узяти а губи мають казати
і ніжна пара тектиме з водою в чайник пузатий
бо ти приходиш один і йдеш один як і прагнув
і маєш кілька годин щоб втамувати цю спрагу
що у нестачі тепла і дефіциті озону
у власнім тілі житла у тім що буде по всьому
коли розтане туман коли замкнеться година
і довга стрілка сама коротку стрілку зустріне

сходи в небо

І сходи в небо на замку
як міст рибальський у ставку
з сухих жердин старих цвяхів
і житнє золото дахів
вже не побачиш уві сні
калюжі синіють ясні
очами літніх дітлахів
з ікон козацьких із церков
що впізнаєш як рідну кров
і згадуєш коли гріхів
ледь підіймаєш свій тягар
і ледь згинається нога
аби коліно прихилить
хоча б на мить

замки

посмотри на меня будто бы в пустоту
слышишь бой это не сердца бой
это ход часов это за мной идут
если не за тобой
выйми выдохни все подожги и брось
все что в имени все что уже сбылось
все что выменять нам с тобой удалось
брось не вымолви не оглянись и брось
посмотри мне в след будто бы в пустоту
сердца стук тише и тише стук
отпирай замки своих губ
поцелуев
рук

Tags:

дзвін

Зима була холодна і тепер
ти йдеш один і відчуття тупе
у грудях ніби вирваний шматок
як чорний колір вовняних хусток
чиїхось вдів кого ти не зустрів
кого не знав не бачив і не чув
не бив у товаристві по плечу
як дзвін що в місті чути у юрбі
не по тобі

аз воздам

И не видно нас в этом городе посмотри
поверх крыш пустых без ворон уже без снегов
только что это белым высыпано внутри
это снег лежит из тревог твоих из долгов

аз воздам а значит оставь как есть и беги
синий воздух стоит до зелени во дворах
у него бери в долг забывая свои долги
и молчи улыбаясь молотому с утра

Tags:

утренний воздух

синий утренний воздух март проходит брезгливо
не ступающий в воду по песку вдоль залива
первое запустенье открывается глазу
солнце бродит по стенам и остатками газа
кашляет зажигалка в полприкура под ветром
дымом выдохнуть жалко и все стороны света
смотрят в берег пологий море только и видя
двух собак исхудалых поедающих мидий

Tags:

нз

весна идет
все очень типично вокруг
давай о личном не станем вдруг
давай соблюдать приличия
в этот раз
ты будешь мой
неприкосновенный запас
а я буду кем-то кем-то
кто ждет момента
и избегает глаз

Tags:

тебе все предстоит

Все еще впереди
все еще предстоит
доживать до весны
обитать в средоточии снов
наблюдать измененья орбит
говорить где болит
научиться молчать что болит
и прикладывать губы к горячему лбу
и прикусывать губы
на слове забудь

я не буду с тобой
в этом будущем так далеко от сейчас
но теперь научу тебя как отличать
все что нужно искать
в каждом отблеске глаз
вот твой синий билет
на экспресс до луны
и возможно назад
и глаза
говорящие нет

Tags:

край

Таянье снега капель глухая
бьет по железу слетая с края
кровли под снегом и март идущий
в небо по венам сквозь мрак альвеол
степень родства человечьей гущи
дух приподнят но флаг приспущен
жизнь такое общее дело
что не дает почивать и плакать
лица живых покрывая лаком
нового времени новых правил
мы не поем но шагаем правой
левой рукой подавая знаки
каждому встречному чтоб не плакал
каждому голубю и собаке
вору шоферу попу проститутке
чтоб отмеряли не дни так ночи
чтобы считали обратно сутки
прыгали в первую же попутку
плыли бежали вперед до марта
в небо глаза поднимая ночью
глядя в него как сапер на карту
минного поля на левом фланге
и воздевая туда фалангу
где пропадают хвосты созвездий
молча возмездие затевая
тем кто их вытащил в эти степи
сделав передним краем

Tags:

И луна повисает и светится дом
и гудит голосами река подо льдом
дым идет из трубы прямиком на луну
человек ожидает весну

Tags:

в чужеземной дыре

Гостиница в чужеземной дыре. Ночь, не перешедшая в утро. Завтрак, что не лезет в горло и черный чай в бумажных пакетах – с горой сахара, как в школьной столовке. Круглый столик по центру, остальные встали под стены, а вместо них стоят ведра. В них, сквозь разбухший подвесной потолок падают капли. Лампы дневного света работают через одну. Официантка греет что-то в микроволновке. Ветер разгоняет мокрый снег до скорости при которой он бьет по стеклу с ощутимыми всплесками, похожими на звук тачки, что влетает на скорости в воробьиную стаю.

Tags:

разница

Эта разница ощутима. Теперь ее замечаешь. Румяные солдаты в сбитых на бок беретах, техника, не видевшая войны, и все они похожие на детей с новой игрушкой. Они и есть дети, конечно. Все мы тут чьи-нибудь дети, что давно уже выросли.
Дети кружат вокруг железяк, что хранят молчание и способность превратить все вокруг в камни и пыль. Все смеются.
Отрывается и взлетает воздушный шарик. Парашютисты садятся на площадь с государственным флагом. Символично, не так ли? Куда ступает нога там будет и флаг. Люди, не знающие войны, да будет так отныне и навсегда. Румяные молодые солдаты, полные гордости и доброты, толпы детей на площадях, шарик, взлетающий в небо.

тисячі дрібниць

тисячі дрібниць
Їм загрожують ще тисячі дрібниць
у містах що йдуть за горизонт
вікна відрізняти від бійниць
до вікна підходити разом
відчувати шепіт уночі
прокидатись слухаючи бриз
і мовчати як вона мовчить
і горіти як серпневий хмиз
швидко і яскраво а тепло
віддавати схиленій щоці

дмухати опівночі на скло
цигарки тримаючи в руці
і чекати щоб там не було
дивні старомодні папірці

закликати у кімнату день
перший день інакшого життя
сонечко долонею іде
лоскотно і рух серцебиття
ледве проступає з-під ключиць
запахом і присмаком життя
він мовчить коли вона мовчить

двоє звичайних людей

І чи проясниться з рештою
дзеркало в ванній
кімнаті номеру що ти навіки покинув
і чи вдалось покоївці усе тут знищити
аж геть до часу із його повільним плином
в якому двоє були заледве щасливі
ковтали марно повітря як риби на суші
і не чекаючи дива та роблячи диво
відкрити зябрами навстіж утомлені душі
не намагаючись в решті сказати важливе
відчувши слабкість у мові за браком повітря
всього лиш двоє звичайних людей особливих

малы

как эти люди порой становятся нам малы`
и мы становимся чем-то мелким неинтересным
силки из рук наборы мнений не слишком честных

как эти кольца потом становятся нам малы
и как все острое притупляется даже стены
уже не в силах выдержать этой мглы

и мы сбегаем прекрасно зная очаг увы
не может больше нам дать тепла и хотя бы света
и только бег разбивая ноги снося углы

Tags:

діти

діти в тролейбусі мружать очі
хочеться спати та сон щоночі
надто складна і нудна робота
діти питають чи вже субота
шморгають носом куйовдять коси
бачать зірки де випали роси
ходять і кажуть шляхом коротким
крутять литками їдять солодке
в пащі тварин простягають руки
мамині речі татові штуки
ті що не можна малим чіпати
спати лягати колготи халати
чистити зуби дурне робити
повільно ходити їсти помите
стригти волосся шукати одежу
серед кімнати замкову вежу
знову складати на ніч в коробку
ночі задовгі дні закороткі

улицы у воды

улицы у воды
к запаху мокрой тины
вдоль фонарей вода
зыбко все отражает
ветер дует в листву
как в паруса бригантины
мы поливаем день
нового урожая
первым сухим вином
белого винограда
где-то гудит далеко
синий контейнеровоз
музыка и прибой
крашеная ограда
волны и фонари
запах твоих волос

ловцы

просто сидеть в полосе прибоя
просто молчать смотреть в голубое
жизнь проживать в мелочах с тобою
отогревая льды

утро лодыжки и сигереты
море конечно и есть край света
кромка воды говорит об этом
лижет твои следы

тихое счастье в молярной массе
кремния извести на террасе
света машин далеко на трассе
с отблесками слюды

мы ловцы счастья тепла и мидий
лета в его первозданном виде
чаек и пульса как на корриде
звука большой воды

Latest Month

May 2017
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel