?

Log in

Европа спит

Европа спит и видит сон
а котором танка колесо
въезжает в укаинский двор
ей похуй все и шут и черт
и терорист с ножом в руке
но русский с евро в кошельке
пусть и убийца пусть бы вор
ей в этом сне милей всего
европа спит и видит сон
и в этом сне ей похуй все

возвращаться

И не кончается дорога
в ночи дождливой в сентябре
и в общем даже не секрет
что возвращаться это много
пускай везде потушен свет
и дом уснул и звуков нет
и смысла нет кричать с порога

Tags:

було

Не впевнений досі
що все це було
ми всілися разом і заговорили
і вітром шаленим знадвору несло
вологe у очі із силою брили
і це узаконене ремесло
сполохало демонів пульсом у скроні
штовхнуло назовні а потім з кімнати
а далі з під'їзду на вулицю темну
а там вже їх всіх розібрали сторонні
немов подарунки
до світлого свята

життя що бувало барвисте багате
на довгі дорогі й порожні вокзали
на мить зупинилось і навіть годинник
забув врахувати
нам ці дві хвилини
колись ти народиш нам першого сина
а другого потім і жодній істоті
не буде замало щоденної праці
тримання за пальці
вітання з прийдешнім
і рани сердечні
побачиш
укриються
цвітом вишневим

дякую

Просто дякую за це літо
за його три останні тижні
за відчужене і розбите
за приховане і безгрішне
замовкання і ясний погляд
сині очі і карі очі
за волосся відтінків поля
за зітхання їх проти ночі
ці смішки і бої без ліку
за характери норовливі
буду вдячний тобі довіку
біля моря за літню зливу
а тепер коли все так стрімко
і за здогадку що ці діти
наче повна поштова скринька
із листами що пише вчитель
і складає їх просто в сумку
та й говорить неси хороший
із лукавим дідівським сумом
випадковому листоноші

усмішка

Земля замерзне
візьметься грудками
усе навколо обернеться в спокій
ти усміхнешся
сонно і спроквола
у ковдру завертаючи три роки
коли ви незупинні ясноокі
не бачили весь світ що був навколо
трималися рукою за судини
на ваших шиях що не пульсували
а гучно гримали
штовхали підборіддя
один до одного назустріч проти ночі
і як усе це ще не зіпсували
самі не знаєте
смішне людське поріддя
з-під ковдри ти поглянеш йому в очі
і усмішка твоє лице осяє

потонулі

ось дівчинка в черевичках-човниках потонулих
дорога зі шлейфом дощу зависа і плине
стовпи повз вікно повільно ідуть в минуле
і ранок ніяк не знайде собі упину
у човникові вода для малої риби
спіймаєш і кинеш в човен позаду себе
у краплях води обличчя спливають ніби
я ніби забув як звати і як до тебе
звертатися мушу а отже не мушу далі
торкатися снами і тішити у обіймах
ось довбанка плине і ловить гачок печалі
рибалка ще мить весло із води підійме

в никуда

Уснувшие города
подушки кубики льда
и сонные поезда на запасных путях
все движется в никуда

Tags:

Напередодні осені

І сон побачити напередодні осені
як хтось танцює в лісі біля вогнища
а вставши зранку йдучи понад росами
упасти у заквітчене водоймище
і у тумані йдучі поміж квітами
співєш пісню воду зігріваючи
згадаєш раптом всього лише діти ми
ріка несе тебе кудись світ за очі

возмездие

смеялись глядя на созвездия
считая справедливостью
возмездие

и снег встречая на чердак бежать
одетым вряд ли очень по погоде
весна внутри а щеки красит жар
и даже сердце поспевает вроде
за топотом едва обутых ног
ты выбежишь к нему на крышу но
один под снегом простоишь
до сумерек на фоне крыш
и вспомнишь что когда-то там
смотрели вниз где суета
и едкий сигаретный дым
как путник шедший до воды
пускали вдоль яремных вен
и кем-то купленный портвейн
глотали очередь храня
давай ты выпустишь меня
с последней пачкой сигарет
я так куплю себе билет
и где-то через много лет
учуяв дым и первый снег
ты вспомнишь что был человек
стоявший в слуховом окне
и снег пойдет на руку мне

Tags:

вдихни

тут жаби кричать мерехтить вода
чапля йде домів і земля руда
проводжає світло за небокрай
замовчи вдихни це
не видихай

сніданок

Чогось хотілося та певно ще не сильно
бо ми сиділи й проводжали довгий ранок
як віз курний ішов з гори дивились пильно
життя котилося кудись
як наш сніданок
так само збите із того що під руками
так само вицвівше на сонці край дороги
де ми смітили цигарками і думками
собі під ноги

вернуться

Вернуться из всех поездок отдать в ремонт телефон убить в ноуте батарею и зарядное где-то забыть
На последнее лв купить домашние помидоры недалеко от железки у дачников с пригородной электрички
Войти в пустую квартиру бросить все на пол закрыть двери и окна все вилки вытащить из розеток и спать четырнадцать часов к ряду изгоняя бронхит не помня ни имени своего ни рода ни племени не повторяя слов заученных звуков не различая и света - ни на закате ни предрассветного ныряя так глубоко как еще ни разу до этого не был
А там услышишь только голос ее - вставай же медведь и проснешься с улыбкой

груши

Груша упала край одеяла лежал на кровати подсолнухи тихо смотрели под ноги вороны облетывались немного холодная речка касалась ноги газ отключили вчера за долги оставив в двери бумагу с печатью больше и больше хотелось молчать друзья не терялись скорее я сам уходил от ответов стараясь не видеть ненужное это в слова облеченное чувство разлуки кот вышел из комнаты глянул на руки пустые без лакомства без угощения осталось подсолнечное и печенье и может пшено для синиц на декабрь и чувство внутри что сегодня хотя бы уходит не август а только июль ковыль за машиной смыкал колею закатное небо горело вполсилы я делал все то что не делать просили

Tags:

сны

Шел третий год войны асфальт сошел с дорог
и сны все эти сны кто смог а кто не смог
и делая глоток отдельно от жены
ложиться молча спать вернувшаяся рать
а там опять ползет минировать и рыть
ночами напролет оставшись воевать

чувство

Миллион косых пунктирных линий
солнце проплывает над домами
лист ореха падает на иней
девочка бежит навстречу маме
голубь в высыхающем фонтане...
стук трамвая дрожь земли в лодыжках
солнце зависает над мостами
выходи устроим передышку
есть пломбир холодными руками
палочку держать как сигарету
путаясь как волосы в расческе
в разговорах разве что об этом
запахе на каждом перекрестке
прелых листьев сомкнутых лопаток
с пары убегающих подростков
чувстве то ли салок то ли пряток

Tags:

рухоме і нерухоме

застигла цегла рухоме листя тіні рухомі
у срібнім коконі в сніжному комірі зимовій комі
лежить на балконі затерта мушля із моря з півдня
я роблю вигляд що міцно сплю і не чую півня
не бачу світла через повіки і через вікна
не знаю віку свого й обов’язку чоловіка
і роблю подих хоч як робити його не знаю
і як лишатися поруч далі бо не кохаю
відтак мовчи і дивися в спину коли зустріну
поміж лопаток сліди очей своїх буз упину
лишай бо час як зимове море зітре їх згодом
і десь у березні як ні снігу уже ні льоду
не буде сліду у найтемніших міських провулках
я десь повзтиму собі по каву і по пігулки
старий і сивий не пам’ятатиму про образи
і все ж подумаю як же добре що ми не разом

якщо несила усе це вилікувати хоч полегши
якщо несила це нести далі хоча б пробач
з тих хто пішов ти вже напевне не будеш перша
але остання з жіночим іменем із невдач


сяйво

Коли ночі такі місячні і сяйво їх стирчить тобі в горлі, а слово «майже» нічого не варте – сидітимеш перед виїздом у чергове нікуди в домі де сплять твої діти, навіть не намагаючись зазирнути до них учергове, бо так ніби тихше тобі усередині. І нова дорога покличе в четверту ранку 22 червня. Як німецька дивізія перейдеш поріг і не гадатимеш більше, що чекає на тебе. Бо це є твій дім – місце з якого вже вийшов і друге – у яке не прибув.

Дорога знікуди в нікуди із виглядом ніби ти все вже давно розумієш. Повітря так бракне в легенях, але ж не усякого бракне. Можливо, того, що пахне дитинством, лежить тобі в серці і з цим вже нічого не вдієш. Учора там хтось просинався у темній кімнаті від запаху Кримської ночі бо чорний мускат вже зацвів і звідкись прийшов запах хвої, легкий післясмак тютюну у портвейні і шепіт вітрів у машини із люком у небо. Ось. Ось воно – що ти шукав і більше не треба. Лише обганяти машини у ранішній димці. Лише купувати пальне на запилених станціях влітку. Лише розгортати тобі непотрібні сторінки дорожніх буклетів із мапами з білих полиць і знати, що все це не сниться тобі. Це не сниться.

Все те, що відірване з Read more...Collapse )

щось надважливе

майже немає такого у людях що не побачити чи не відчути
сердце що раптом забилося в грудях вени як містом чужі маршрути
лихо в очах щастя там само листя в волоссі до осені ближче
схильність до бійки близькість до сану певне тяжіння схилитися нижче
і говорити просто у вухо щось надбентежне щось надважливе
бачу що хочеш бачу що духу тобі не стане й добре можливо

все прочее

И тогда ты кричишь
мальчишки скорее сюда
и паркет содрогается топотом маленьких ног
загорелое воинство мигом встает на порог
по сравнению с этим все прочее ерунда
Городской силуэт меняется сильно
в людных местах я чужой все больше

досить

Зношений світ наш
прорветься стара мішковина
ми посипемось з нього
як цибуля достигла у жовтень
перед першим морозом ...
Він погляне на нас
якось надто серйозно
і морозом укриється спина
сім одеж наших жовтих
наче поглядом зніме
цей піде на яєшню
цей потрапить у лечо
цей закотиться в глечик
і пролежить там зиму
ці а як бути з цими
що свій потяг сердечний
не послабили досі
що у вир безкінечний
не промовили
досить

кров

Будинок розлітався на друзки
а разом з ним усе що було поруч
і зір став замуленим вузьким
і кожен постріл змішувався з хором
важкої канонади і вогню

хлопчину укладали на броню
і мчали геть з надією на диво
на запитання як таке можливо
замовкло все і почалася злива
і людський гомін поступово вщух
у літній час між турками і Віднем

під яблуні посічені і бідні
де мідні гільзи виклали хрущу
дорогу самі до хруща подібні
і свіжа кров не висохла іще
в бинтах тьмяніла
на столі обіднім

по воду

ходити по воду
в замерзлу криницю відро опускати
дивитись на хату
на комин що з нього ідуть білі хмари
надіятись марно але необхідно
бо навченим хибно
вже час відкривати невидючі очі
ось вітер він хоче в промерзлий будинок
що став ненадовго оселею знову
де все випадкове крім тріщин у льоді
і майже все марне
окрім нелюбові що схована в грудях

іти межи люди
вітатися чемно прощатися щемко
тепло з кожним видихом небу віддати
ущент замерзати вертатись до хати
і воду холодну поклавши на грубу
долонею змочиш потріскані губи
вітаючи зиму у місяці повнім
лягаєш на північ і чуєш як ззовні
зима заколисує ліс із рікою
у стані спокою підперши рукою
важку свою скроню
що сивіє раптом
від надлишку досвіду
надлишку часу

ритм биения звезд

ритм биения звезд
ветка липы у входа в подъезд
я созвездие пес ты созвездие крест
что такого у нас есть друг другу сказать
смех в смыкании глаз взгляд при встрече в глаза
и навзничь босиком в полумраке лежа
горлом катится ком еж встречает ужа
каждый думал что крут каждый шел добывать
кто задержится тут заправляет кровать

Tags:

час

І час був слушний вітер був слабкий
і листя колисало невагоме
ти креслила на площині руки
та не ім'я а обриси вагонів
і їхні непомітні номери
тікаючи від важчання й жури
тікаючи зі звичної діри
від себе та заради порятунку

як потяг власним скреготом припнув
життя що залишилося удома
в серветку загортаючи брудну
немов небіжчика вкладають у труну
поклавши все знайоме і відоме
хто ти тепер і як твоє ім'я
куди тече невимовність твоя
і що тепер ти називаєш домом
Начиная с тысячи сообщений
вытирая буквы и фото тоже
упразднив благодарность и равно мщение
становись ни на что вокруг не похожим
укрывая лицо от любого взгляда
забывая домов номера фасады
улыбаясь отсутствию отражений
отучившись от хочется и от надо
прекрати реагировать на движенье

посмотри на море что след стирает
без вопроса господи неужели
проходя по берегу как по краю
за которым время зовут прошедшим
отыскав достаточно сумасшедших
на две жизни там где и на три хватит
ни за что не вцепишься мертвым хватом
ни к чему не призван нигде не нужен

и когда волна огибая мели
подберется ближе намочит ноги
и простую мысль что на самом деле
люди врут иначе они не могут
напоет прибой чередой шипящих
уходи за ветром ни слова кроме
ничего ни в прошлом ни в настоящем
никого не видно на синем фоне

налегке

Уходить из города налегке
срезая ножом цветущий чабрец
сохраняя его в кульке на руке
понимая что всякому есть конец
уходить из города навсегда
возвращаясь будто бы на чуть-чуть
и садиться смотреть как течет вода
по течению вверх отправляясь в путь

Tags:

Боже помилуй

Обіди в армійських столовках
дні нелегкі напрочуд
ноги стомлені в берцях по дорозі на прощу

бруд на підошвах
зошит в клітинку спокій годинку
трави по груди стомлені люди сон в вантажівках
вітер під тентом важкість моменту
три дев'ятиповірхівки у степу

крихти цементу коники в травні
спогади приязні спогади марні
люди притомні і непритомні
ми посміхаємось щиро назовні
мовчки тамуючи всі їх могили
голову ледь прихиливши до долу

вийшли у пошуках кращої долі
Боже помилуй

слова и символы

большинство слов и символов что мы друг в друге заполнили
в языке повседневности обернутся предметами памяти
из того что уже не исправить случатся намеренья
остальное посредством времени будет утрачено
все что было напрасно считая удачею
боль как памяти свойство само себя удалившее
долго помнить не принято
поминать тихим словом не следует

Ізнов дощитиме

Ізнов дощитиме від ранку цілий день
і склом донизу мандруватимуть краплини
це незвичайне почуття коли в людей
знайомі обриси обличчя руки спини

і ось у натовпі неначе уві сні
через півсвіту в далині та ніби поруч
зверни ліворуч у провулки на весні
зверни ліворуч і ще тричі
майже поруч

заходь у парк де листя впало на сліди
що поза сумнівом її бодай зі спини
скажи що-небудь в далечінь її туди
де лише небо у воді тяжіє синє

сам ледве себе чутимеш відтак
повітря лиш хапатимеш тривожно
прокинешся під ковдрою літак
із ранку перший рейс напівпорожній

і голова твоя валіза подорожня
і все на світі має бути так

дитячий щебет

Дитячий щебет вижене з кімнат бажання тихо спати до полудня і з ранку день наблизиться до свят від січня через літо аж до грудня,
Як стягне з тебе ковдру і втече босоніж по холодному паркету маленький вершник з чубом до очей – яскрава неприборкана комета.
Весь день в сідлі з дарованим мечем, із ягідним компотом у обозі де ложка щит, а татове плече – фортеця, до обіду у облозі,
І щось таке приходить уві сні – собаки гавкіт – доброго безхатька, і зорі в травні – ясні і рясні по черзі називає голос батька.

мовчки

На дощ дивилися трималися руки
ховали усмішки в розхристане волосся
і хмару розглядали наче кит
до борту підійшов і розійшлося
на половини море на спині
і дивиться з води на тебе око
сини зростуть і нашій сивині
не знайдеш краю міряючи кроком
відчувши однину у множині

і далі вже один не сам на сам
але із тим кого давно не чути
стоятимеш край моря і пасат
тобі наврочить квітень або лютий
де трапиться побачення і сон
полишить у обіймах ледь знайомий
крізь пальці тихо витікший пісок
і марність спротиву не згадуючи Ома

тебе залишить майже без вітрил
на березі порожнім поруч неба
і тиха згадка на рахунок три
когось поверне у цю мить до тебе
де злива де ви стоїте удвох
і руки тягнуть теплий край сорочки
і десь на небі з вас сміється бог
та як завжди з людей сміється мовчки

Механіка всесвіту

Механіка всесвіту нез'ясовна
м'якоть світанку
хрущ у глечику шурхотить до того нечувано
на гачок упіймана жаба
уночі їжак хазяїн на ганку
хрущів чатує
слід долоні в бетонних відливах будинку
слід заснулої скроні на полишеній подушці в травні

твій гарячий ще погляд не розтане ніяк сітківці
так мисливці розходяться зранку
перевірити власні тенета
ти на березі інтернету ледь утримуєш ранішній погляд
на заплетенні літер на двокрапках потреби у їжі
твоя посмішка хижа та йому це іще непомітно
ти здаєшся тендітна ти здаєшся йому незваблива
він як риба з відливу не тікає лишаючись поруч
а вода покида його зябри і гребінь на спині
його очі ще сині і він думає ти ще тікаєш
але сам вже у пастці ти зранку занадто вродлива
і нема йому діла до часу що є до припливу
чи його дочекає він тут на піску проти ночі
море йде і шепоче йому
залишайся щасливим

нема

у тім нема гріха нема і порожнечі
бо зранку б’ють свиню а яблука надвечір
потрібні щоб пекти оту-таки свиню
бо це і є життя як дивлячись в меню
ти маєш осягнуть що сам його частина
і ніж що ріже хліб так само як людину
і руки що ведуть дитину за собою
ті самі що женуть у кулемет набої
так саме як жону кохають понад вечір
так само як снаряд навалюють на плечі
і чим гучніший зойк тим більше гріє тиша
того хто ріже хліб хто яблуко відріже
хто усмішку несе
того хто раптом вижив
Read more...Collapse )

Tags:

Допивай и пойдем

Допивай и пойдем
поднимайся вставай
едкий дым окольцовывай ртом
в этом городе сдохнет последний трамвай
у калитки депо мы пройдем
а потом подойдем к освещенной двери
где накурено где полумрак а внутри
продолжай до утра говорить

как мы прожили эти четыреста лет
вспоминать то чего не бывало и нет
вспоминать как мы были красивы и как
отчего-то теперь я все больше дурак
да и ты на себя посмотри

а вокруг вечный хор тощих пьяниц и шлюх
короля загоняют ферзем
но мой палец в тебе отвратительно сух
как в июле в саду чернозем
и не хватит воды ни в тебе ни у нас
чтобы все это снова смочить
и сухим языком к поднебесью припав
мы признав пораженье молчим

к черту герпес
губами к стакану прильнув
а на деле к Read more...Collapse )

скарабей

и солнце в гору катит скарабей
и день звенит меж проводом и полем
казаться веселее и грубей
как голлем пригубивший алкоголя
в упор не замечающий людей
кормящий белым хлебом голубей
не знающий ни времени ни горя
не знающий любви смотрящий в пол
из глины из которой сам и вышел
и голуби летящие все выше
и солнце отражающие крыши
и чердаки в кромешной темноте

Tags:

Хрупок край бытия

Хрупок край бытия и я
не слишком крепок на вид
полем тянется колея
третий день колено болит
там растет замена твоя
на часах должно быть нули
тополи в дырах вокруг стоят
тоже делали что могли
где эта улица где тот дом
где из окон радостный смех
мысли прочие на потом
дело что не касается всех
дверь филёнчатая звонок
зелень лестниц на этажах
волос выгорел и промок
пальцы предали и дрожат
и на первый же твой звонок
топот ножек и голоса
папа где же ты так промок
в горле глупый этот комок
слезы радостные в усах

Tags:

незакінчені справи

Коли помиратиму в старості десь на канапі
усі кого знав і хто ще присутній у пам’яті
залишать по собі лиш точки на витертій мапі
і я помічатиму їхні обличчя строкаті
бо карта радянська стара і авжеж політична
і я говоритиму з ними про справи минулі
про що окрім цього іще говорити в майбутнім
і хто буде поруч подумає що неприсутнім
усі ці слова адресовані й посмішки також
але я дивитимусь в поле до обрію в маках
і там буде ще хтось кого із тих пір я не бачив
як рили траншеї улітку у вицвітших травах
бо з тими всіма говорити старече є право
до кого ти був не звернувся за ким сумувавши
дивився як сонце сідає не надто яскраве
у літні тенета і там десь на мапі затертій
живуть всі ті люди із першої й другої чверті
і бачать на мапах у себе ті цятки яскраві
говорячи з ними про всі незакінчені справи
Коли вона стоїть на кінцевій із гарно піднятим підборіддям я точно знаю вона не місцева
але ці очі і це обличчя де видно здалеку протиріччя які вона в собі ледь ховає
кого вона до сих пір кохає і хто назавжди її покинув оця пряма гордовита спина
ці її груди такі що в очі дивитись важко як навіть хочеш

вона приїхала у це місто вона не каже про особисте ніде на людях хіба у віршах
І чи можливо хотіти більше від тої дівчинки на зупинці окрім хіба що лиш наодинці
побути з нею невипадково хоча б тому читати даліCollapse )

Latest Month

September 2016
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel